ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ:
НЕСВІТ ГАННА АНДРІЇВНА
Освіта: навчається у Горлівському інституті іноземних мов
Державного вищого навчального закладу
"Донбаський державний педагогічний університет"
Спеціальність: "Практична психологія"
Основні напрями роботи практичного психолога:
− Психодіагностична робота
− Консультаційна робота (з педагогами та батьками)
− Психологічна просвіта
− Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота (індивідуальна, підгрупова та групова)
Психодіагностична робота
Метою діагностичної роботи є:
− Поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, динаміка розвитку.
− З’ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставання чи випередження вікових нормативів.
Діагностична робота відповідно до конкретних завдань проводиться з окремою дитиною, групою дітей.
Результати психолого-педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуальних, особистісно зорієнтованих розвивальних і корекційних програм.
Консультаційна робота
Консультаційну роботу психолог ЗДО проводить як з педагогічним працівниками закладу, так і з батьками вихованців.
Метою консультаційної роботи із батьками дошкільників є привернути увагу батьків до долі власної дитини, допомогти зрозуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у розвитку особистості, ролі тата і мами і родинної атмосфери загалом у формуванні таких базисних якостей дитини, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім’ї, з друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки.
Психологічна просвіта
Завданням психологічної просвіти є підвищення психологічної культури, пропагування психологічних знань серед батьків та вихователів.
Методами психологічної просвіти є: виступи психолога на батьківських зборах, виступи на педрадах, психологічні тренінги, семінари..
Корекційно-розвивальна робота
Корекційно-розвивальна робота є одним із основних напрямків діяльності практичного психолога. Вона може проводитись у вигляді розвивальних і корекційних занять, тренінгів. Заняття розрізняються залежно від мети, завдань, вікової категорії учасників та мають свою структуру.
Розвивальне заняття спрямоване на розвиток когнітивної сфери дитини (вмінь, навичок, пізнавальних процесів), загальних і спеціальних здібностей, емоційно-вольової сфери, етичних норм і правил поведінки.
Корекційне заняття може бути спрямоване на виправлення особливостей психічного розвитку, що перешкоджають оптимальному розвитку дитини, і її ефективній адаптації до життєвих умов. Заняття проводяться індивідуально, в підгрупах (8—12 осіб) та у вигляді групової форми роботи. Час занять визначається залежно від віку дитини (від 15 до 45 хв.). Віковий склад учасників: від 2х років.
Вікові особливості розвитку дітей дошкільного віку
Кожному віку відповідає свій рівень фізичного, психічного і соціального розвитку. Зрозуміло, що ця відповідність справедлива лише загалом і в цілому, тому що розвиток конкретної людини може відхилятися в ту або іншу сторону.
Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомо-фізіологічні і психічні якості. Урахування вікових особливостей - один з основоположних педагогічних принципів. Відповідно до яких, вчителі та вихователі регламентують учбове навантаження, визначають найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці і відпочинку. Я розповім вам про дошкільний вік, який триває з 3-6 років.
Він ділиться на декілька більш дрібних етапів: молодший, середній, старший дошкільний вік. У дошкільних закладах відповідно до цієї періодизації утворені вікові групи: перша і друга молодші, середня, старша. Характерною особливістю першої, та другої молодших груп є адаптація малюка до дитячого садка.
Середня група –це група трирічних: початки самосвідомості, розвиток Я-концепції, самооцінка. Дитина проробляє 90% роботи по засвоєнню мови. За три роки людина проходить половину шляху свого психічного розвитку.
Дитина цікавиться всіма способами підтвердження свого Я. Оживляючи окремі частини тіла, в грі він пізнає волю над самим собою.
У 3 роки відбувається розділення ліній психічного розвитку хлопчиків і дівчаток. Їм властиві різні типи провідної діяльності.
Період появи в мові дитини займенника “Я”, (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самій, засвоює своє ім'я,стать. Ідентифікація з власним ім'ям виражається в особливому інтересі до людей, які носять таке ж ім'я.
Л.І. Божович відзначає, що з виникненням “системи Я” у психіці дитини виникають і інші новоутворення. Самим значним з них є самооцінка й пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути гарним.
Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити відповідно до власного бажання й відповідно вимогам дорослих – створює в дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Елементи самосвідомості в дитини трьох-чотирьох років виявляються в не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього й частково четвертий рік життя називають “кризовим” віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою.
Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням його діяльності.
Самою вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їхнє прагнення до самостійності. У дітей спостерігається здатність до цілепокладання, уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення. Однак будь-які зусилля по досягненню результату повинні приносити задоволення. Підтримка й схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про таку, що вміє щось робити. Коли дитина заявляє: «Я сама», вона опиняється в становищі, вихід з якого можливий за двома напрямками:
| Дитина Справляється | Дитина Не може справитися самостійно (або їй не дозволяють) |
| Отримує схвалення | Втрачає інтерес |
| Вірить у себе | Не набуває віри у свої сили |
Вік п'яти років – останній з дошкільних періодів, коли в психіці дитини з'являються принципово нові утворення. Це довільність психічних процесів – уваги, пам'яті, сприйняття та ін. І звідси випливає здатність керувати своєю поведінкою, а також зміни в уявленнях про себе й у самосвідомості, і в самооцінці.
Після п'яти років, істотно змінюється уявлення дитини про себе, її образ Я. В образі Я, крім Я-реального – тих якостей, які, на думку дитини, у неї є, з'являється і Я-потенційне, яке включає в себе як позитивні риси, які дитині хотілося б у себе бачити, так і негативні, які їй не хотілося б мати. Поява Я-потенційного, або Я-ідеального, тобто того, яким дитина хоче себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Важливим чинником навчання, оволодіння новими знаннями і вміннями є бажання бачити себе «розумним», «знаючим», «який вміє».
На шостому році життя дитини різні лінії психічного розвитку, з'єднавшись, утворюють сприятливі умови для появи нового типу взаємин з однолітками. Це, по-перше, розвиток мовлення, який у більшості дітей досягає, як правило, такого рівня, що вже не перешкоджає взаєморозумінню. По-друге, накопичення внутрішнього багажу у вигляді різних знань і відомостей про навколишнє, який дитина прагне осмислити і впорядкувати, яким вона бажає поділитися з оточуючими. Розвиток довільності, а також загальний інтелектуальний та особистісний розвиток дозволяють дітям самостійно, без допомоги дорослого налагоджувати і здійснювати спільну гру. Характерна особливість психіки дошкільників - висока емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість. їх почуття, переживання то швидко змінюються, то набувають певної стійкості. Водночас діти нерідко старанно намагаються регулювати прояви своїх емоцій.
Від спільної з дорослими діяльності діти переходять до самостійного виконання їх вказівок. Водночас зростає інтерес, прагнення долучитися до діяльності, взаємин дорослих. Сформовані до цього віку якості особистості забезпечують нормальний перехід дитини до шкільного життя. На основі їх сформованості можна робити висновок про готовність малюка до навчання в школі. І на завершення, про дошкільний період. Важливим показником цього віку, є оцінне ставлення дитини до себе та інших. Діти можуть критично ставитися до деяких своїх недоліків, можуть давати особистісні характеристики своїм одноліткам, помічати відносини між дорослим і дорослим або дорослим і дитиною. Але батьки й надалі залишаються прикладом для дітей. Якщо батьки несуть позитивну інформацію, якщо у дитини на душі добре, немає страху, образи, тривоги, то будь-яку інформацію (особистісну та інтелектуальну) можна закласти у дитину. Бережіть психіку дітей.
Рекомендації психолога по адаптації дітей раннього віку до умов
дитячого саду.
1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому
садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.
2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність
(самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).
3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію.
Говорити дитині, що їй буде добре в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти,
іграшки.
4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу
того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати (тривога батьків
легко передається дітям).
5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу. Краще
привести малюка, коли діти гуляють.
6. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ДНЗ: не тільки мама і тато, а і бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким важким.
Ознаки важкої адаптації дитини
1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання.
2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть
додому, острах зрадництва батьків.
З. Гнів – приводом може послужити все.
4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або
гіперактивний.
5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, перериваться схлипуванням,
раптовим пробудженням.
6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.
7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до
контакту тільки з дорослими.
8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.
9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.
Як не треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала
відвідувати дитячий сад.
1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.
2. "Карати" дитину садком і пізно забирати її додому.
З. Заважати її контактам з дітьми в групі.
4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.
5. Конфліктувати із нею вдома.
6. Карати за капризи.
7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.
8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.
9. Не звертати увагу на відхилення у звичній поведінці дитини.
10. Не виконувати всі приписи лікаря.
Гімнастика для душі
Робота вихователя багатогранна, складна, вимагає не лише фізичних сил, а ще й моральних. Кожен педагог має тонко відчувати та вміти помічати хвилювання, тривоги, страхи своїх вихованців. Своєчасно на них реагувати, навчити дітей усвідомлювати свої емоції, формувати навички емпатії та співчуття. Одним із ефективних психолого- педагогічних методик, спрямованих на розвиток, або корекцію пізнавальної, вольової, емоційно- особистісної сфер психіки дитини є психогімнастика.
Завдання психогімнастики
- Подолання бар’єрів у спілкуванні;
- Розуміння інших та себе;
- Знаття психічного напруження;
- Збереження емоційного благополуччя дитини;
- Формування вміння висловлювати власні почуття;
Заняття необхідно проводити в окремому приміщенні, наприклад у кабінеті психолога. Грамотно організувати простір, приготувати місце для спілкування у колі (стільці, подушки, килим). Створити атмосферу довіри. Група повинна складатися із 6 осіб, серед яких не більше однієї гіперактивної чи схильної до истеричних проявів дитини. Під час занять вихователь або психолог може стати учасником гри, просто спостерігати або бути режисером, але в жодному разі не оцінювати, не примушувати, не карати дитину. Головне – сприяння дитині у вираженні емоцій, розвитку її творчості. Для підтримки інтересу можна використовувати наочні матеріали. Це можуть бути «оживлена картинка, іграшка», умовні фігурки, шаблони, фотографії, що зображують різні емоційні стани.
Для пластичних етюдів добирають класичний музичний матеріал. Перехід від однієї частини заняття до іншої має бути швидким, органічним.
Стандартне заняття з психогімнастики має визначену структуру.
- Ритуал початку заняття. Налаштування на спільну діяльність та спілкування.
- Вправи на розвиток психічних процесів. Рухливі вправи та ігри різні за змістом, по формі, спрямовані на взаємодію дітей.
- Мімічні, пантомімічні, пластичні етюди. Виразне відображення дітьми окремих емоцій та станів. Спочатку образи надає дорослий, потім дитина. Важливо чергувати протилежні емоції та рухи, це сприяє гармонізації психичної роботи мозку, покращує настрій.
- Слухання казок, етичні бесіди, емоційні ігри. Головне завдання- пробудити почуття дітей, їхню емоційну реакцію, розуміння почуттів.
- Етюди та ігри терапевтичного спрямування за змістом казок та бесід. Етюди слід виконувати разом з дітьми. У таких вправах дитина навчається точно виражати свої почуття, розуміти почуття партнера. Ці вправи допомагають подолати комунікативні бар’єри в реальному житті.
- Моторно-м’язове тренування. Закріплення поведінки. Основою для програвання ситуацій можуть бути дитячі книжки, мультфільми, випадки із життя дітей. На цьому етапі відбувається створення бажаного настрою, зняття психоемоційного напруження. var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }